- перепочити
- [пеиреипочи/тие]
-и/ну, -и/неиш; нак. -и/н', -и/н'теи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
перепочити — ПЕРЕПОЧИ|ТИ (3*), Ю, ѤТЬ гл. Передохнуть, отдохнуть: Вѧчьславъ же Изѧславъ рекоста [Гюргию]… поиди же въ свои Суждаль. аже Городъка дѣлѧ молвиши то за сии м(с)ць за ѡдинъ перепочивъ поиди же въ свои Суждаль. ЛИ ок. 1425, 160 (1151); а поѣдьмы въ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
перепочити — див. перепочивати … Український тлумачний словник
перепочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
зітхнути — ну/, не/ш, док. 1) Однокр. до зітхати 1). 2) розм., рідко. Те саме, що перепочити … Український тлумачний словник
відпочивати — 1) = відпочити (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух тощо), спочивати, спочити; перепочивати, перепочити 2) див. спати … Словник синонімів української мови
відхлинути — дієслово доконаного виду відринути розм. відхлинути дієслово доконаного виду перепочити, зробити паузу … Орфографічний словник української мови
вытхнути — тхну, Ол. Перепочити, передихнути. Мушу кус вытхнути … Словник лемківскої говірки
етап — тапу, ч. Рс. Місце при дорозі, де війська або в язні можуть перепочити … Словник лемківскої говірки
одотхнути — дотхну, неш, Пн. Перепочити, відпочити … Словник лемківскої говірки